УЧАСНИК РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ ( 11.11.1992 – 04.08.2024) Позивний “Пікачу”
- Прізвище, ім’я, по батькові: Тимків Тарас Миронович
- Позивний (псевдо): Пікачу
- Місце народження (проживання): Родом із села Демня Тростянецької громади.
- Дата народження: 11.11.1992
- Дата смерті (загибелі): 04.08.2024
- Місце загибелі: поблизу н.п. Костянтинівка Покровського району Донецькій області.
- Обставини загибелі: отримав тяжкі осколкові поранення голови внаслідок ворожого мінометного обстрілу. був доставлений у лікарню м.Запоріжжя. Кілька днів перебував у реанімаційному відділенні в критичному стані. Помер
- Місце поховання:
- Військовий підрозділ, посада, звання: Солдат 214-го окремого спеціального батальйону “OPFOR” (214 ОСпБ, в/ч А4574)
- Нагороди:
- Навчальний заклад: Навчався у місцевій школі. Після закінчення 9 класу поступив у Миколаївський професійний ліцей, де навчався на реставратора декоративних шкутатурок та ліпних виробів.
- Місце роботи:
- Сімейний стан: залишилось два синочка, дружина, батьки та рідні брати.
Тарас Тимків
Родом із села Демня Тростянецької громади.
Був солдатом 214-го окремого спеціального батальйону. 24 липня 2024 року отримав тяжкі осколкові поранення голови внаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу н.п. Костянтинівка Покровського району Донецькій області. Лікарі боролись за життя військовослужбовця у лікарні м. Запоріжжя, проте 4 серпня його серце зупинилося. Воїну був 31 рік.
Тимків Тарас Миронович
Позивний “Пікачу”
Солдат 214-го окремого спеціального батальйону “OPFOR” (214 ОСпБ, в/ч А4574)
Народився 11.11.1992 р.н. у с.Демня. Навчався у місцевій школі. Після закінчення 9 класу поступив у Миколаївський професійний ліцей, де навчався на реставратора декоративних шкутатурок та ліпних виробів.
Мобілізований 11 травня 2024 р. після проходження військового навчання, вступив у склад 214-го окремого спеціального батальйону “OPFOR”.
27 липня 2024 р. отримав тяжкі осколкові поранення голови внаслідок ворожого мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району, Донецької області. Після чого був доставлений у лікарню м.Запоріжжя. Кілька днів перебував у реанімаційному відділенні в критичному стані. Помер 4 серпня 2024 р.
У Тараса залишилось два синочка, дружина, батьки та рідні брати.
Поховали воїна у рідному селі на місцевому цвинтарі.
