УЧАСНИК РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (02.01.1986 – 05.10.2022) Псевдо “ТИГР”
- Прізвище, ім’я, по батькові: Кісіль Василь Степанович.
- Позивний (псевдо): Тигр.
- Місце народження (проживання): Народився у селі Раделичі Миколаївського району Львівської області.
- Дата народження: 02.01.1985р.н.
- Дата смерті (загибелі): 05.10.2022р.
- Місце загибелі: Загинув біля с. П’ятихатки Бериславського району Херсонської області.
- Обставини загибелі: Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого артилерійського обстрілу противника.
- Місце поховання: Похований на кладовищі у с. Раделичі Стрийського району Львівської області.
- Військовий підрозділ, посада, звання: Старший солдат 80-тої окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
- Нагороди: Указом Президента України від 23.12.2022 № 886/2022, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
- Навчальний заклад: Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки.
- Місце роботи: Працював в органах внутрішніх справ України.
- Сімейний стан: Одружений
Старший солдат 80-тої окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Позивний “Тигр”.
Народився 2 січня 1986 року в с.Раделичі Стрийського району Львівської області.
У 1992 вперше переступив поріг Раделицької СЗШ. Завжди відповідальний, усміхнений, дотепний. Умів відрізняти погане від хорошого, правду від неправди. Тому й, можливо, обрав фах історика. У 2003 році після закінчення школи вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка на історичний факультет. Щирий друг, душа компанії – так про нього відгукуються одногрупники. У 2008 році закінчив навчання в університеті, здобувши кваліфікацію «викладач історії».
У 2008-2009 роках служив у 45-у полку МВС в/ч 4114 у м.Львові. Батьки двічі отримували лист-подяку з частини за виховання сина.
З 25 січня 2012 по 03 вересня 2015 працював в органах внутрішніх справ України, а з 07 вересня 2015 по 06 листопада 2015 – в Управлінні патрульної служби МВС України у м.Львові. З 07 листопада 2015 року призначений на службу до Національної поліції, де працював до 31 жовтня 2017 року.
У Василя була мрія – стати юристом. Тому у 2019 році він закінчив Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, де здобув професійну кваліфікацію «юрист».
У 2016 році Василь одружився з Вірт Тетяною. Радісною подією в їхньому житті стала поява донечки Вероніки. Як справжній сім’янин, Василь побудував власну хату, мріяв про щасливе життя в ній разом із коханою дружиною та дочкою. Але повномасштабне вторгнення росії на територію України 24 лютого 2022 року перекреслило всі плани.
З перших днів війни ніс службу в Миколаївській територіальній обороні, а з червня захищав Україну в лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. У вересні разом зі своїми побратимами брав участь у звільненні Херсонщини.
Загинув 5 жовтня 2022 року поблизу с.П’ятихатки Бериславського району Херсонської області під час виконання бойового завдання. У бронеавтомобіль «Козак», в якому перебував захисник з побратимами, влучив ворожий артилерійський снаряд.
Похований на кладовищі у с. Раделичі.
Залишилися дружина та донечка.
Указом Президента України від 23.12.2022 № 886/2022, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
уточнення 24.03.2024
